«Витяті будуть злочинці,а ті, хто вповає на Господа —землю вспадкують!»(Псалом 37:9).
Нещодавно, читаючи новини, я зрозуміла, чому у Біблії описано так багато історій, коли Бог знищує злих людей – зло у їхніх серцях виростало до таких масштабів, що місця для добра там не залишалось. Історії про всесвітній Потоп, про знищення Содому та Гоморри, про війни Ізраїля з жорстокими народами, які вбивали навіть своїх дітей, аби принести їх у жертву ідолам, у деяких людей створюють образ кровожадного Бога, який замість того, щоби їх нескінченно любити, безжально знищує, коли йому уривається терпець. На думку людей, коли зло не заторкує їх особисто, Бог повинен безперервно прощати, наче б то місія у нього така – щоразу, коли грішник сказав «прости Господи», з готовністю йому вибачити, навіть якщо той, всоте робить одне й те саме зло й змінюватися не збирається.
Частково такі люди мають рацію – Бог справді готовий прощати. Апостол Петро писав, що Творець «вам довго терпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3,9)[1]. Приклад такого довготерпіння знаходимо у старозавітній книзі Йони. У цій невеликій історії на чотири розділи йдеться про те, як Єгова послав ізраїльського пророка Йону до Ніневії, аби сповістити тамтешнім мешканцям про близьку загибель, яка мала стати карою за їхні злі вчинки. Не буду переповідати усіх подробиць цієї історії та невдалої спроби пророка уникнути цієї місії (деталі ви можете прочитати у будь-якому доступному вам перекладі Біблії), скажу лише, що після того, як Йона сповістив про наміри Бога знищити їхнє місто з населенням у дванадцять тисяч, ці люди, які славилися своїми загарбницькими війнами та жорстоким ставленням до полонених, раптом вирішили змінитися, пожалкувати про свої вчинки й тоді Бог відмінив своє покарання, що спершу розчарувало пророка, адже він знав скільки зла заподіяли ці люди його народу. На це Бог йому відповів, що не міг не змилуватися над людьми, «які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці» (Йони 4,11). Єгова проявив розуміння до людей, які чинили зло від незнання і вибачив їх одразу, коли вони усвідомили свій гріх та щиро пошкодували про вчинене.
На жаль, не всі випадки такі оптимістичні. Про свій намір знищити Содом та Гоморру Єгова розповів Аврааму, який у Біблії названий «другом Божим» (Якова 2,23). Авраам спробував побути адвокатом цих міст, сподіваючись, що в них живуть також і добрі люди, тому сміливо звернувся до Бога: «Чи погубиш також праведного з нечестивим? Може є пʼятдесят праведних в цьому місті, – чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради пʼятдесяти тих праведних, що в ньому є» (Буття 18, 23-24). Зверніть увагу, Авраам заступається не лише за пʼятдесять праведних, які ймовірно є у цих містах, але й за усіх інших, які там жили. Його логіка така – заради праведних мешканців Бог має помилувати також і грішних, бо, можливо, настане час, коли вони зміняться, якщо не усі, то певна частина. Авраам проявляє любов до цих людей і нагадує Богові, що Він справедливий та люблячий, а тому не може просто так взяти і знищити Содом і Гоморру. Цікаво, що Єгова погоджується вдовольнити прохання Авраама, та от біда – у містах не виявилося пʼятдесяти праведників, ані навіть десяти. Авраам наполегливо просив Бога помилувати людей, поступово зменшуючи кількість тих, заради кого Єгова мав помилувати усіх. Останнім було назване число десять. Мешканці цих міст не виявляли анінайменшого бажання змінюватися, насилля та інші злочини були способом їхнього життя. Праведними виявилися тільки Лот (родич Авраама) та його сімʼя. Згідно з біблійною розповіддю Бог наказав своїм ангелам вивести їх з Содому у безпечне місце, перш ніж спрямувати на ці міста «дощ з сірки й огню» (Буття 19, 24).
Цікаво, що, застосовуючи покарання до неправедних, Єгова завжди знаходив спосіб врятувати тих людей, які його люблять. Думаю, історія з врятуванням Ноя та його сімʼї усім відома. І хоча ми можемо сперечатися про деталі цієї оповіді з історичного та археологічного поглядів, незаперечною залишається провідна думка цієї оповіді – рано чи пізно Бог знищує людей, які чинять зло. Здатність людини розвивати у собі злі нахили до немислимих масштабів зафіксована у першій книзі Біблії ще приблизно у ХІІІ ст. до н. е.: «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і весь нахил думки серця її – тільки зло повсякденно. І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці своїм» (Буття 6, 5-6). Звісно, тут можна закинути Творцеві, що він сам створив людину зі свободою вибору. Проте, якщо спитати кожного з нас, чи хотіли б ми бути роботами, які лише виконують програми й не мають права на власну думку та самостійні рішення, думаю, більшість від таких перспектив відмовилася б. Тому нам залишається важке, але посильне завдання – щоденно робити вибір на користь зла чи добра. Це можна робити доти, доки Бог довготерпить і чекає на розкаяння якнайбільшої кількості людей.
Судячи з подій у світі, та зла, яке постійно примножується, чекатиме Бог ще недовго. У Біблії описані наміри Творця знищити в майбутньому не просто абстрактне зло, а всіх людей, які настільки розвинули у своєму серці любов до брехні, грабунку, насилля та вбивства, що стали втіленням зла. «Кінець світу», про який ми неодноразово чули, це насправді не ядерна війна і не знищення планети. Це – кінець усьому злому на Землі, іншими словами це порятунок для планети та людей, які обрали сторону Бога. В 11 розділі, 18 вірші пророчої книги Обʼявлення сказано, що Бог навіть «знищить тих, хто нищить землю» (екологічні проблеми Йому теж небайдужі), тож тим більше тих, хто свідомо й цілеспрямовано знищує інших людей. Саме тоді здійсниться пророцтво, яке я взяла за епіграф для цієї статті, а також ще одне, яке дає людству велику надію: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і сам Бог буде з ними. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані, крику, ані болю вже не буде» (Обявлення 21, 3-4).
[1] Усі цитати за Біблією у перекладі І.Огієнка
Якщо ви хочете знати більше, скористайтеся посиланнями:
Художній фільм про пророка Йону
Немає коментарів:
Дописати коментар