Боже, що живеш у
волошковому небі,
нехай святяться
імена твоїх квітів,
що приходять до нас
на землю.
Волею твоєю знають
вони більше ніж ми
про вічне,
хоч і живуть кілька
днів.
Дай нам мудрості на
щодень і потреби рости,
як пшениця в полі,
і як волошки, хоч
вони й бурʼяни.
Прости нас, що ми
на нашій волошковій
землі
так рідко дивимось
в небо.
Не дай нам забути
про горизонт
і про дорогу за
місто,
щоб ми завжди
знали:
волошки небесні,
волошки земні
і наші серця –
вічні…
Немає коментарів:
Дописати коментар