2. Крилата дівчинка

Дівчинку, яка бачить казки, звали Анджелікою. Вона не знала, що означає її імʼя, але мама часто говорила, що вона – її Ангелик. Тож вона вирішила, що має невидимі крила, як ангел. А її імʼя означає «дівчинка, яка має крила».
І вона вірила, що колись зможе літати, хоча зараз робила це тільки у снах.Анджеліка дуже любила квіти, метеликів та сніжинки, бо усі вони вміли чудово літати! Хоча квіти міцно трималися стебел, дівчинка вірила, що насправді вони там просто зручно вмостилися і відпочивають від подорожей. Бо ж для чого інакше їм стільки барвистих крил-пелюсток, якщо не для того, щоби літати?

Мрійлива дівчинка любила розмовляти з квітами. Спершу вона з ними знайомилася, казала як її звати, а тоді починала вгадувати імена квітів. Іноді вони були дуже химерними, такими як Тримай-небо-зірка або Рожева-танцівниця. Коли квітка кивала ствердно голівкою, Анджелка розуміла, що правильно вгадала її імʼя. Так вона познайомилася з усіма квітами біля свого будинку та дитячого садка. Проте іноді квіти капризували й змінювали імена по кілька разів на день. Тоді юна мрійниця починала їх добросердно сварити та переконувати, що кожен має мати якесь постійне імʼя, як вона ось. Вона ж не лише зараз Анджеліка, вона й вчора так називалася, і завтра таким буде її імʼя. Так її можуть вирізнити й покликати серед інших дітей. А от якщо квіти мінятимуть імена так часто як віє вітер, то хто зможе з ними знайомитися і дружити? Лише вітер… Потім від повчань дівчинка переходила до розпитувань: як це мати такі гарні барвисті крила? Чи бували квіти високо в небі, там де літають пташки? Чи бачили вони Бога, про якого їй розповідала мама?

У дівчинки було так багато питань, що квіти не встигали відповідати, бо до них приходили інші гості – метелики, й вони мусили їх гостинно приймати та пригощати нектаром. Між собою вони говорили на своїй квітково-метеликовій мові, яку Анджеліка тільки вивчала.

Вона мріяла вивчити усі мови світу, щоби розуміти і людей, і тварин та рослини, і навіть дощ. Але поки що знала лише ту мову, якої її навчали батьки й трохи квіткову. Вона вважала, що з усіх мов – ця найближча їй, бо ж у неї з квітами так багато спільного! У неї також є крила, тільки невидимі, але такі самі барвисті та грайливі. Ніхто у це не вірив, навіть мама Анджеліки поблажливо усміхалася, коли чула про це, але квіти – не сумнівалися ні на мить. Вони ж бачили, що ця дівчинка – крилата. 

Продовження