Надія

Тиша густа

оксамитно-синя

кольорові тіні лишає на склі.

Ти виводиш ім’я

тобі невідоме

легким порухом пальців

при світлі руки.

Портрет

Прослухати вірш у авторському виконанні можна за посиланням

Коли випадає сніг, 

стає  забагато білого, 

ти починаєш пригадувати кольори, 

які вже, здавалось,  зміліли як річка…

Але ж ні, під ліжком  знаходиш 

Човен-мольберт

і пензлі великі, як весла.