Торік зима була такою безсніжною та безморозною, що дерева втратили
відчуття часу і зацвіли. Не усі, але декілька відчайдухів було. Я тоді лише
місяць як переїхала до Німеччини й була неабияк зачарована таким дивом. Здавалось,
ті квітучі дерева прийшли із казки. І світили мені замість сонця, яке майже
ніколи не визирало з-за хмар. Вони цвіли, незважаючи на пронизливий вітер, який
змушував мене кутатись у зимове пальто, незважаючи на високу вологість, що
проймала до кісток. Хоч термометр показував +10, мені здавалось, що ті сильні
вітри схоплять мене у свої руки і понесуть бозна-куди, у своє царство вітрів,
тож я опиралась щосили. Й тендітні квіти опирались теж. Міцно тримали свої
пелюстки і вірили, що скоро прийде весна.
