Нещодавно мені довелося побувати у німецькій лікарні як пацієнтці. До того я
була у схожій установі лише як відвідувачка і на мене справили приємне враження
доглянута територія біля лікарні – з фонтанами, фігурно підстриженими кущами та
рівненькою зеленою травою. Усередині також чисто й охайно, стіни усюди білого
кольору, прикрашені модерністичними картинами або ж дитячими малюнками. У
деяких лікарнях є басейни, які можна відвідувати у певні години не лише
пацієнтам лікарні, а й усім бажаючим. Я залюбки відвідую такий басейн, бо
вхідний квиток туди вдвічі нижчий, аніж у звичайний басейн, а надані послуги
кращі. Сплативши 3 євро за півтори години перебування, можна насолодитись не
лише плаванням у чистій блакитній воді, але й побувати у джакузі та сауні. А
після басейну можна трохи поблукати світлими коридорами й натрапити на
розкішний рояль, який стоїть на балконі в одному з фойє лікарні. Рояль
замкнений на ключ, але у вахтера можна цей ключ взяти й відкрити для себе
музику на клавішах 19-го століття. Я так і роблю час до часу, бо скучила до
справжнім «живим» фотрепʼяно. Електронне, яке маю зараз удома, не уміє так
ніжно і пристрасно говорити, як цей чорний елегантний друг. Як ви уже помітили,
мої відвідини лікарні були досить романтичними, й зазираючи у вечірні вікна
палат, мені здавалось, що лежати там у ліжках, у двомісних палатах, напевно, не
менш романтично та затишно.
