«Витяті будуть злочинці,а ті, хто вповає на Господа —землю вспадкують!»(Псалом 37:9).
Нещодавно, читаючи новини, я зрозуміла, чому у Біблії описано так багато історій, коли Бог знищує злих людей – зло у їхніх серцях виростало до таких масштабів, що місця для добра там не залишалось. Історії про всесвітній Потоп, про знищення Содому та Гоморри, про війни Ізраїля з жорстокими народами, які вбивали навіть своїх дітей, аби принести їх у жертву ідолам, у деяких людей створюють образ кровожадного Бога, який замість того, щоби їх нескінченно любити, безжально знищує, коли йому уривається терпець. На думку людей, коли зло не заторкує їх особисто, Бог повинен безперервно прощати, наче б то місія у нього така – щоразу, коли грішник сказав «прости Господи», з готовністю йому вибачити, навіть якщо той, всоте робить одне й те саме зло й змінюватися не збирається.
