Коли
я була зовсім малою дитиною, мама позичала у знайомих фотоапарат «Зеніт» і
знимкувала мене. Мама не примушувала мене позувати, а фотографувала у
несподівані моменти. І тепер мені дуже подобається природність цих фото.
Вочевидь, мамі теж подобався цей процес і на підсвідомому рівні я засвоїла, що
фото – це дуже цікаво, навіть весело, це майже свято. А фотоапарат – чарівний
інструмент цього свята. Ні, мама не
знимкувала мене у свята, у моєму дитинстві їх майже не було, але це вже інша
тема. Під час цих імпровізованих фотосесій просто була якась захоплива
атмосфера творчості. І вона мені сподобалась, хоч, напевно, я тоді цього не
розуміла, тільки відчувала.
Розділи
- Актуальне з Біблії (1)
- Життя у Німеччині (9)
- Спочатку була Поезія (13)
- Творче материнство. Інтервʼю (1)
- Трохи прози (7)
- Якби квіти могли говорити (6)
суботу, 25 лютого 2017 р.
четвер, 9 лютого 2017 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)