Портрет

Прослухати вірш у авторському виконанні можна за посиланням

Коли випадає сніг, 

стає  забагато білого, 

ти починаєш пригадувати кольори, 

які вже, здавалось,  зміліли як річка…

Але ж ні, під ліжком  знаходиш 

Човен-мольберт

і пензлі великі, як весла.

Волошкова молитва

Боже, що живеш у волошковому небі,

нехай святяться імена твоїх квітів,

що приходять до нас на землю.

Волею твоєю знають вони більше ніж ми

про вічне,

хоч і живуть кілька днів.

Білий пес на зеленій траві

Колись у мене буде великий білий собака. Такий з усміхненим писком і рожевим язиком. Він буде надзвичайно веселим, бо я ніколи не одягатиму на його шию ремінця з повідком. Я дозволятиму йому бігати високими зеленими травами до не схочу, аж поки ті трави не пожовкнуть і не вкриються снігом. Тоді я дозволятиму йому бігати по снігу, дивитимусь, як він жбурляє довкіл білі холодні бризки, сміятимусь з того як він здіймає снігову куряву, як геть зовсім зникає в снігу, а потім за мить виринає знову й шалено несеться до мене, великими стрибками, наче вчиться літати. Мій білий пес, з рожевим язиком, на якому тануть сніжинки й агатовими очима, які добре видно здалеку на фоні білого неба і білої землі, дивуватиметься снігову щороку, так наче бачитиме його вперше. Він любитиме сніг, бо ж як може білий пес не любити білого снігу? Десь у душі він вважатиме себе родичем снігу, й коли я ліпитиму снігові скульптури нетерпляче чекатиме, коли ж вони оживуть. Мабуть, йому захочеться бігати з ними усіма наввипередки, але зима для цього закоротка, так поясню йому я їхнє загадкове зникнення навесні.

Ляльки не для того, щоби гратися

Як правило, для туристичних маршрутів, любителі урбаністики, культури та мистецтва обирають великі міста. Вважається, що саме такі міста можуть запропонувати відвідувачам щось по-справжньому вартісне та цікаве. Проте, не варто випускати з уваги, що й маленькі містечка можуть приємно здивувати, хоча б… найбільшим у світі ляльковим будинком.

Цей будинок створений зовсім не для забав, та все ж таки для радості. Бо що ж як не радість може принести споглядання величезного лялькового універмагу, у якому є все: від горщиків та квітів до килимів та сантехніки. Ляльки живуть тут як люди: приміряють взуття, обирають нитки для вʼязання, килими для помешкань, купують солодощі та ковбаси, та милуються живописом та порцеляною.

Місто із казки

Ерфурт таке місто, у якому бракує слів. Залишаються лише вигуки захоплення у різних тональностях. Наче кішка, яка гуляє з фотоапаратом, я відчайдушно намагалась вполювати усі красиві і ще красивіші клаптики міського пейзажу, щоби потім ще довго ними гратися удома, наче барвистими клубочками. 

Медичний рай з помилками. Досвід перебування у німецькій лікарні

Нещодавно мені довелося побувати у німецькій лікарні як пацієнтці. До того я була у схожій установі лише як відвідувачка і на мене справили приємне враження доглянута територія біля лікарні – з фонтанами, фігурно підстриженими кущами та рівненькою зеленою травою. Усередині також чисто й охайно, стіни усюди білого кольору, прикрашені модерністичними картинами або ж дитячими малюнками. У деяких лікарнях є басейни, які можна відвідувати у певні години не лише пацієнтам лікарні, а й усім бажаючим. Я залюбки відвідую такий басейн, бо вхідний квиток туди вдвічі нижчий, аніж у звичайний басейн, а надані послуги кращі. Сплативши 3 євро за півтори години перебування, можна насолодитись не лише плаванням у чистій блакитній воді, але й побувати у джакузі та сауні. А після басейну можна трохи поблукати світлими коридорами й натрапити на розкішний рояль, який стоїть на балконі в одному з фойє лікарні. Рояль замкнений на ключ, але у вахтера можна цей ключ взяти й відкрити для себе музику на клавішах 19-го століття. Я так і роблю час до часу, бо скучила до справжнім «живим» фотрепʼяно. Електронне, яке маю зараз удома, не уміє так ніжно і пристрасно говорити, як цей чорний елегантний друг. Як ви уже помітили, мої відвідини лікарні були досить романтичними, й зазираючи у вечірні вікна палат, мені здавалось, що лежати там у ліжках, у двомісних палатах, напевно, не менш романтично та затишно.

Озирнувшись через плече

Я залишаю незамкнені двері,

залишаю неприборканим сад,

залишаю для тебе пустелю,

в якій я сама не своя,

                       не твоя.