Білий квітковий кіт під будинком

Перед грозою здається, що вулицями ходить тиша. Особливо, якщо гроза має бути у невеликому містечку в святковий день, коли усі мешканці затишно чаюють чи кавують у родинному колі. Тиша зазирає у вікна теплими променями і легким, майже невидимим порухом руки показує – ось там на обрії дивовижно сині хмари. Якщо ви вмієте спілкуватися з тишею, то почуєте її попередження. І зможете хвильку постояти в задумі – чи залишитися у затишку свого дому, чи вийти назустріч свавільно красивим хмарам.

Перед грозою світло й тіні грають у хованки. Тоді можна побачити сотні відтінків світла і відчути стільки ж схвильованих поглядів тіней. Вони ховаються всюди: у квітниках та садах, за будинками і за людьми, на обрії і на обличчях поодиноких перехожих. Тіні граються зі світлом за плечима у квітучих дерев, і якби пташки не співали так відчайдушно та самовіддано, можна було б почути як тіні сміються словами: «ану спіймай мене, упіймай!». А світло наздоганяє їх, лоскоче й собі сміється. Тиша вмощується на одному із дахів будинків і спостерігає. Усмішка на її обличчі осяває будинок і світляний білий кіт розлягається перед ним. Від усмішок котові тепло й він муркоче так, що ростуть квіти, білі та жовті, схожі на нього й схожі на світло.

Посеред поля сам-самісінький рожевий палахкотючий кущ тремтить і простягає гілки до неба: «Боже, збережи мої квіти!», й тоді небо, низьке та синє, гладить його по щоці: «Не плач, я тебе не забуду…». Світло зупиняється біля куща й обіймає його. У цю мить здається, що вони брати.

Зелена, аж несамовита трава боїться поворушитись. Вітру ще нема і грозових крапель також. Але вікна будинків у місті вже перешіптуються між собою – зараз буде гроза. Але перед тим – ще хвилька світла. Хвилька спокою. І повне горня тиші, яке можна встигнути допити посеред схвильованих квітів і завмерлих будинків.

Коли починається дощ, весняний і легковажний, полохливі тіні ховаються під свої густо-сині парасольки і біжать, як гірські кози. Їх уже не може наздогнати світло, але білий  квітковий кіт, що розлігся під будинком, приймає їх у свої обійми.