5. Квіткові новини

Анджелка не любила рано прокидатися. Особливо у ті дні, коли потрібно було йти до дитсадка. Але мама лагідним голосом будила: 

– Донечко, уже усі квіточки попрокидалися й тобі час.

Дівчинка розплющила одне око, задумалась на хвильку і спитала: 

– Їм теж потрібно вранці кудись йти? 

– Ні, що ти, – засміялась мама. 

– То чому вони мусять так рано вставати? 

– Їм подобається бачити схід сонця, а ще вони хочуть знати найперші новини. 

– Хм… я теж хочу знати найперші новини, – розплющила й друге око мала. 

– Тоді вставай швиденько, вмивайся, одягайся й будемо снідати. А дорогою до дитсадка встигнемо дізнатися новини, – пообіцяла зацікавленій доні мама.

Новин виявилося небагато, але вони були цікавими. Біля будинку сусідка встигла розповісти, що її пухнаста й завжди чемна киця Люся погризла листочки бегонії та мирту на кухні. 

–То вона, може, шукала мишку! – спробувала виправдати бешкетницю Анджела. 

– У нас немає мишей! – поспішно відповіла сусідка. 

– А ви заведіть! Спеціально для кицьки! – впевнено порадила дівчинка.

На вулиці смачно пахло солодощами з місцевої пекарні. Поряд на клумбах росли пишні квіти й здавалось, що разом з трояндами, просто з землі виростають тістечка. 

–  Мамо, так смачно пахне! 

– Що ж, ти сьогодні вчасно прокинулася й ми встигаємо поласувати еклерами, – радісно сказала мама. Вони обидві були солодкоїжками й ніколи не могли втриматися від шоколадних та ванільних спокус. Лише тато у їхній сімʼї був байдужим до солодощів.

Після пухкого та ніжного еклеру Анджелці здавалося, що усі квіти, дерева, будинки пахнуть заварним кремом і цукровою пудрою. 

– Еклери – це смачні новини, – пожартувала дівчинка й продовжила уже цілком серйозно, – а може для сусідської кицьки купимо еклера, щоби вона не надкушувала квіти? 

– Ой, ні, доню, кицям не можна солодощів! 

– Шкода! Тоді не дивно, що вона гризе вазони, я б теж так робила, якби мені заборонили їсти тістечка, – поважно сказала дівчинка, але мама лише засміялась.

Ще однією новиною стало те, що на їхній вулиці сусіди пофарбували паркан довкола свого будинку у загадковий синій колір. Це виглядало так таємниче, наче за тією деревʼяною огорожею звичайний будинок має перетворитись у казковий. 

– Мамо, дивись яка краса! – захоплено вигукнула Анджела. Вона підійшла до огорожі, від якої пахло свіжою фарбою й зупинила погляд на ніжних квітах, що визирали зі щілин, наче з вікон на вулицю. Малій мрійниці здалося, що вони про щось перешіптуються між собою. «Мабуть, вони обговорюють найсвіжіші новини, які знають лише вони» – подумала дівчинка і їй дуже захотілося порозмовляти з ними. Але мама наполегливо взяла її за руку та сказала, що час іти, інакше вони спізняться до садочка, а це буде неввічливо.